4. Характеристика основних річкових басейнів України

4.2. Основні річкові басейни України

Характеристика річкової мережі України
 

Навіть якщо побіжно глянути на географічну карту, то впадає в очі надзвичайно розгалужена мережа голубих ниток, яка пронизує, немов кровоносна система, територію нашої країни – від гігантських водних артерій (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг) до найдрібніших їх ланок – малих річок. Серед численних водотоків є такі, які знає кожний. Але залишається ще дуже багато річок і струмків, відомих лише місцевим жителям. Річки – як люди: немає жодної, схожої на іншу. Вони великі і малі, спокійні на рівнинах та нестримні у горах – кожна зі своїм характером.

При будь-яких критеріях класифікації малі річки становлять переважну більшість. Так, довжину меншу ніж 100 км мають близько 99% загальної кількості річок України.

На території України за уточненими даними налічується 63029 малих річок і водотоків загальною довжиною 185,8 тис. км. Переважна більшість малих річок довжиною менше 10 км мають площу водозбору від 20,1 до 500 км² (87%) загальної кількості і 72% усієї довжини річок, що протікають по території держави (табл. 1). Малих річок з площею водозбору від 50,1 до 100 км² налічується 890 (28% від загальної кількості), а 797 річок (25%) мають площу водозбору 20,1-50 км². Такі річки переважають у басейнах Вісли, Дунаю, Дністра та Причорноморської низовини. А у басейнах Південного Бугу і Дніпра переважна більшість річок з середньою площею водозбору – 50,1-100 км². У Приазов'ї площі водозбору переважної більшості малих річок – 100,1-200 км². Середня площа водозбору малої річки становить в Україні близько 10 км², середня її довжина – 3 км. Середня густота річкової мережі становить 0,31 км/км², а для гірських районів Карпат – 1,49 км/км².

Таблиця 1 -Деякі гідрографічні характеристики малих річок басейнів великих, середніх річок та водоймищ, 1999 р. [Національна доповідь..., 1999 р.] >
 

Аналіз інвентаризації річок показав, що в середньому на території республіки на 1 км² припадає 411 м довжини великої чи малої річки.

Розподіл річок та їх густота в Україні дуже нерівномірні. Це пояснюється неоднаковими в різних частинах країни кліматичними умовами, характером рельєфу, геологічною будовою окремих районів та іншими факторами. Взагалі кількість і водність річок зменшується у напрямку від більш вологого північного заходу до посушливого південного сходу. Між пониззям Дніпра та озером Сиваш зовсім немає річок – це своєрідний безстічний подовий район. Немає річок і на закарстованих яйлах Кримських гір.

Найгустіша мережа річок – у Карпатах (в басейні Тиси, у верхів'ях Прута і Дністра), де на 1 км² території припадає 1,7 км річок. Відносно густа їх мережа на Поліссі, в Лісостепу та Гірському Криму – 0,33-0,4 км/км². У Степу вона не перевищує 0,2 км/1 км², а на півдні республіки є досить районів, де річкова мережа надзвичайно рідка і її густота наближається до нуля.

Найбільша кількість річок у басейні Дніпра – 27,7%, Дунаю – 26,3%, Дністра – 23,7% і Південного Бугу – 9,3%. Із 4011 річок завдовжки понад 10 км майже дві третини (73,3%) належать до групи з довжиною менше 25 км, 23,4% становлять річки довжиною від 26 до 100 км і тільки 3,3% річок мають довжину понад 100 км.

Переважна більшість річок України несе свої води на південь у Чорне й Азовське моря і лише невеличка їх кількість (близько 4%) належить до басейну р. Вісла, що впадає в Балтійське море (табл. 2).

Таблиця 2 - Розподіл кількості річок в басейнах за площею водозбору для території України [Ресурсы поверхностных вод..., 1968, 1971, 1978] >
 

Річкова мережа країни за основними водозборами розподіляється на вісім крупних басейнів: басейни річок Вісли, Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Сіверського Донця, а також річок Приазовського та Північночорноморського басейнів.