|
Життя річки в тому, що вона тече. Леонардо да Вінчі писав: “Коли ви опускаєте руку у текучий потік, ви доторкаєтесь до минулого для тих, хто вище за течією, і до майбутнього для тих, хто живе нижче”. Кожна форма життя, пов'язана з течією води, існує тільки завдяки тому, що потік приносить їжу і кисень, виносить відходи та утворює шлях для проникнення у глиб суші.
Річки течуть на всіх континентах, забезпечуючи життя людині, тваринному і рослинному світу. Силою свого одвічного руху річки збагачують і змінюють зовнішній вигляд Землі. Каньйони, заплави, водоспади і естуарії – все це створено водою, що стікає з височин до місця зустрічі з морем. Кожна річка живе своїм життям, кожна річка унікальна.
Що ж таке
річка? Хто може сказати про неї все?
Не так вже й багато залишилось цілком
“здорових” річок. Більшість річок
нині страждає від необдуманого
втручання, але є ще й такі, що не
втратили здатності відновлюватися.
Час пізнати і навчитися розуміти
річку, яку ми жорстоко експлуатуємо,
осушуючи болота, забруднюючи воду
відходами виробництва, руйнуючи
природне середовище. Тільки знання
процесів, які відбуваються в річках,
може стати надійною основою для
збереження та врятування хоча б
деяких напрочуд дивних екосистем
нашої планети.
Джерело, яке тільки-тільки пробилося із землі, без користі не тече. Але, крім благ і радощів, які річка віддає всьому живому в руслі і на її берегах, вона уперто несе свою воду в “загальний котел”, з якого п'ють сьогодні величезні міста, промислові центри та сільськогосподарські райони. І якщо міліють великі ріки, першу з причин цього слід шукати там, де розміщуються “капіляри” водної системи, а саме на малих річках.
Малі річки формують ресурси, гідрохімічний режим та якість води середніх і великих рік, створюють природні ландшафти великих територій. Існує і зворотній зв'язок – функціонування басейнів малих річок визначається станом регіональних ландшафтних комплексів.
Гідрологія, гідрохімія, якість води малих річок тісно пов'язані з місцевими геолого-геоморфологічними, ґрунтово-рослинними умовами та антропогенними процесами, що переважають на конкретному водозборі.
Великі річки інтегрують стік різного генезису з окремих ландшафтів значних за розмірами водозборів, тому їм властива інерційність у зміні стану водних екологічних систем під дією зміни клімату та збільшення антропогенного навантаження на басейн. В деяких випадках можлива навіть взаємна компенсація дії окремих факторів. На малих річках, які розташовані в умовах одного ландшафту і мають невеликі витрати води, результуюча дія природних та господарських факторів проявляється швидше і більш виразно.
Більшість малих річок відчувають вплив забруднення стічними водами промислових підприємств, сільськогосподарського виробництва, комунального господарства. Багато річок замулюються, тому що транспортуюча здатність водного потоку знижується під дією відбору значних об'ємів води. Дуже чутливий водний режим малих річок до одностороннього зниження рівня ґрунтових вод, що відбувається під час меліорації земель і при відборі підземних вод.
Невисокою поки що залишається технологічна культура застосування добрив у сільськогосподарському виробництві. Вона впливає на водно-фізичні властивості ґрунтів, а отже, на умови формування стоку води і наносів, підвищує винос біогенних елементів, які призводять до евтрофікації водотоків.
З року в рік в Україні збільшується кількість річок з докорінно зміненим режимом. Разом із зміною гідрографії річкової мережі змінюється і рельєф прилеглих територій. Все це призводить до значних екологічних збитків, негативно відбивається на умовах життя населення.
Господарське освоєння водозборів малих річок порушує сформований протягом багатьох століть баланс взаємодії природних стокоформуючих комплексів (ліс – річка, поле – річка, болото – річка і т.д.).
Про річки та їх значення у природі і суспільстві написано багато. Але далеко не всі уявляють, чому все ж таки виникла водна проблема, в чому її суть і які шляхи її вирішення. Багато хто із старшого покоління, дивлячись у юнацькі роки на українські річки, і не підозрював, які над ними збираються хмари. Чиста вода тоді ще не викликала подиву, вона була нормою. Нині річки дедалі більше і більше втрачають свою велич і багатство.
Води наші – гріхи наші, краплини води – краплини часу... Трагедія полягає в тому, що чиста і нешкідлива вода всюди стає рідкістю. В останні десятиріччя річки замість живлющої вологи несуть перенасичені промисловими та іншими стоками розчини. Є безліч пересохлих малих річок.
В останні роки у всьому світі іде заінтересована розмова про воду. Вона стає однією з головних цінностей на Землі. Відомо, що вода буде найбільш дефіцитним ресурсом XXI століття. Вже зараз 1 млрд. населення планети страждає від браку прісної води, 1,7 млрд. вживають воду низької якості. Якщо темпи зростання населення планети і ставлення людини до води не зміняться, у 2025 році понад третини населення земної кулі буде жити в умовах жорстокого дефіциту води.
За оцінками спеціалістів, 40% всіх світових ресурсів стійкого стоку Землі вже торкнулася людська діяльність, а щорічне збільшення безповоротного водовикористання складає близько 5%. Внаслідок цього виріс дефіцит води та погіршилась її якість. Аналогічна ситуація з водними ресурсами склалася і в Україні. Зменшення водності в першу чергу позначається на малих річках.
І все ж без надії жити не можна. Це вона примушує нас повторювати відомі істини і боротися за них. Той, хто втратив надію, опустив би руки. Шляхи до відтворення водних джерел поки що існують, але з кожним роком і днем вони стають дедалі важчими.
Так, світ змінюється у своєму ставленні до природи. Шириться екологічний рух, з'являються нові, більш чисті і менш енерго- та водомісткі технології, людина починає розуміти небезпечність мислення старими категоріями споживацтва. Екомислення, екосовість стають звичними поняттями. Молодь, налякана загрозливою перспективою, об'єднується і вимагає рішучих дій. Все це, якщо не запізно, здатне припинити руйнівні процеси, але не звільнитися від них. Однак зараз найважливіше – припинити. |
