|
ООН
оголосила 2003 рік Міжнародним
роком води. Це надає
громадськості і владі додаткові
можливості для привернення
суспільної уваги до проблем
збереження та раціонального
використання водних ресурсів, до
розробки та практичного втілення
програм збалансованого розвитку
у басейнах річок України.
Однією з наймальовничіших річок
України та Європи є Дністер. На його берегах знаходяться
численні пам’ятки природи, сліди багатьох
історичних епох та національних культур.
Дністер – одна з найбільших транскордонних
річок України. Розпочинаючись у
Східних Бескидах на території
України та Польщі, річки його басейну живлять водою 7
українських областей та більшу частину Молдови. У його
басейні проживає близько 10 млн.
чоловік. За своїм екологічним та
рекреаційним значенням, можливостями розвитку туризму,
доцільним економічним потенціалом “малої
гідроенергетики” Дністер займає одне з перших в
Україні місць.
В той час, коли першочергова увага Уряду
України прикута до екологічних проблем Чорнобилю, Донбасу та
Придніпров’я, у практиці використання водних ресурсів
Дністра накопичилися численні кризові явища,
погіршився екологічний стан його басейну, знизилася
водність річок. Стало нерозв’язною проблемою питне водопостачання Львова і Одеси, сотень невеликих
міст та містечок. Катастрофічні обсяги
ерозії та змиву верхнього шару грунту викликано
невпорядкованістю прибережних захисних смуг
річок. Недосконалість технологій водоочищення, а часом і повна
їх відсутність на численних комунальних очисних спорудах також
підтримує неприпустимо високі рівні скидів неочищених вод.
Незавершеність будівництва гідротехнічних споруд
Дністровської ГАЕС робить реальною загрозу
чергової техногенної катастрофи, яка може поглибити вже
існуючі негативні екологічні
наслідки цього проекту. В той же час
більшість малих енергогенеруючих потужностей, встановлених на
річках басейну Дністра у 50 – 60 роки, на
сьогодні не діє. Перспективні плани розвитку малої
гідроенергетики не знаходять зацікавленого
інвестора.
Через недостатнє фінансування
гальмується становлення численних
національно-культурних заповідників
Придністров’я, серед яких всесвітньо відомі “Давній Галич”, “Кам’янець”, “Білгород-Дністровський”. Процеси створення об’єктів природно-заповідного фонду часто гальмуються через брак коштів та у зв’язку з
неузгодженістю позицій керівництва окремих областей. В результаті множаться приклади
нераціонального природокористування,
браконьєрства, відсутні практичні
механізми збереження унікальних природних ландшафтів
Дністра та його численних допливів.
Ми, члени Всеукраїнської асоціації громадських
екологічних організацій “Українська
річкова мережа” (УРМ), зібравшись на
Третіх робочих зборах УРМ 26-29 червня 2003 р. та обговоривши
екологічні проблеми Дністра та аспекти
участі громадськості у їх вирішенні,
висловлюємо своє переконання в тому, що допомогти переходу
Придністров’я до засад сталого (збалансованого) розвитку, який
гармонійно поєднував би
економічні, екологічні та
соціокультурні чинники, можуть лише
скоординовані зусилля влади,
бізнесового сектору та
громадськості на місцевому,
національному та міжнародному
рівнях. Тому ми вважаємо
доцільним розробку та прийняття
всебічно обгрунтованої “Державної програми оздоровлення
Дністра та сталого розвитку
Придністровського регіону”.
На нашу думку, активізації
міжнародного співробітництва у
басейні Дністра, врегулюванню правових
механізмів природокористування, у т. ч. на
міждержавному рівні, та залученню додаткових
інвестицій у розвиток регіону може прислужитися ухвалення
міжнародної “Дністровської
Конвенції.” Ми переконані у тому, що найкращим чином забезпечити дотримання узятих на себе зобов’язань по збереженню природних ресурсів
Дністра може правовий документ найвищого
рівня – а саме міжнародна
конвенція, ратифікована
національними парламентами країн-учасниць.
Проект цього документу уже розроблено за участю громадських
екологічних організацій України, Молдови та
представників Європейського Еко-Форуму. Він пройшов юридичну експертизу і поданий на розгляд Урядів
України, Молдови та Польщі. Ми
звертаємося до Президента, Прем’єр-міністра та Голови
Верховної ради України з
пропозицією активізувати процес узгодження
позицій сторін Конвенції з метою її
найскорішого ухвалення.
Сподіваємося у цьому зв’язку на
політичну волю та ініціативність вищого державного
керівництва України.
З повагою,
Члени УРМ
|
