|
Загальні відомості
Урочище Гард знаходиться за 2 км на південний схід від с. Богданівки Доманівського р-ну та за 1 км на південь від м. Південноукраїнська Арбузинського р-ну Миколаївської обл. Це глибокий і вузький каньйон з крутими скелястими берегами, по дну якого серед гранітних брил тече Південний Буг (давня українська назва – Бог), утворюючи тут великий поріг завдовжки понад 0,5 км. З лівого берега височать три великі скелі, що називаються Сова, Брама і Пугач. Навпроти скелі Пугач посеред річки розташований скелястий, порослий кущами та деревами острів Клепаний (давня назва його – Гардовий), яким і завершується один із найбільших на Південному Бузі порогів, а навпроти острова з правого берега впадає Сокурова (Гардова) балка. Нижче скелі Пугач і Клепаного (Гардового) острова з лівого берега знаходиться Паланкова балка, або Паланка, що є відгалуженням Сухого Ташлика, з яким вона з'єднується через сідловину за 300 м від його впадіння в р. Південний Буг.
Історико-культурна цінність
Особливу роль Гарду в Запорозькій Січі засвідчують тогочасні документи. Як видно з донесення кошового Олексія Білецького від 4 серпня 1760 р., в Гард кожного року в літній час із Січі та зимівників вирушав полковник з особливою командою для охорони кордону та дотримання порядку між рибалками і козаками, які мали знаходитися тут протягом літа до осені. За топографічним описом 1774 р., улітку в Гарді завжди утримувалася команда до 500 чоловік, які жили в 50 куренях ("шалашах"), 2 хатах та 10 землянках; на зиму залишалася лише невелика залога. Завдяки розташованому тут риболовному заводу Буг вважався найкращим місцем для рибної ловлі в Запорожжі. За твердженням А. Скальковського: "Це місце було спочатку призначене лише для переправи через річку та рибальства в ній, але згодом, уже в XVII ст., перетворилося на найголовнішу прикордонну варту чи паланку". Услід за А. Скальковським опис Гарду подає Д.Яворницький, який особисто обстежив урочище. При цьому він спирався на складений у 1742 р. французьким інженером-підполковником Даніелем де Боскетом план Запорозького Гарду. За цими даними, у Гарді знаходився найвідоміший на Бузі рибний завод. У Паланковій балці розташовувався військовий табір козаків та запорізький цвинтар. Навпроти цієї балки в запорожців існувала також стара переправа (перевіз) через Буг, куди сходилося кілька великих транзитних шляхів, відомих під такими назвами: Чорний польський (Шпаків), Гардовий (Королівський), Січовий вищий, Січовий нижчий та Керван-Іоль. На одному з каменів Гардового острова стояла перша похідна церква в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці, яка існувала вже в 1742 р. Власне риболовецькі споруди - Старий, або Козацький, гард – знаходилися в північному кінці острова на місці порога.
Урочище Гард, Гардовий острів, Паланкова балка, інші урочища є чи не останніми історичними ландшафтами, пов'язаними з історією Запорозької Січі. Під час будівництва гідроспоруд Ташлицької ГАЕС у 1980 рр. були повністю зруйновані запорізький цвинтар і табір у Паланковій балці, наполовину засипано Клепаний (Гардовий) острів. У разі продовження будівництва Ташлицької ГАЕС та заповнення Олександрівського водосховища до проектної відмітки більшість із описаних пам'яток будуть затоплені. Іншим пам'яткам, розташованим у привододільній зоні на краю високого берега Південного Бугу, руйнування загрожує внаслідок зростання антропогенного навантаження. Крім описаних вище в урочищі Гард та його околицях знаходяться багатошарові археологічні пам'ятки, що разом із старожитностями козацької доби репрезентують усі археологічні епохи від мезоліту до пізнього середньовіччя. Дослідити їх і зберегти для нащадків – завдання й обов'язок сучасних наукових і пам'яткоохоронних інституцій.
В Гранітно-степовому Побужжі на Миколаївщині досить добре збереглися пам'ятки неоліту. Найвідоміші серед них – поселення Гард Доманівського району та поселення Пугач Арбузинського району. Належать вони буго-дністровській культурі (кінець VI –початок IV тис. до н.е.), яка сформувалася на основі попередніх місцевих мезолітичних культур. Доба неоліту характерна тим, що в цей час з'являється кераміка. Окрім виробів з каменю та кістки, на неолітичних поселеннях знаходять уламки горщиків, прикрашені здебільшого прокресленими лініями та відбитками гребінця, або наколами. Черепки мають чорний, насичений сажею колір. Інколи в них зустрічаються домішки графіту.
І тому, згідно з пунктом 1-а статті 14 Закону України “Про охорону культурної спадщини” та статтею 1 “Порядку визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760, слід визнати ландшафт каньйону Південного Бугу на ділянці Сухого Ташлика до поромної переправи, яка нині існує між смт. Костянтинівкою Арбузинського та с. Богданівкою Доманівського р-нів у межах регіонального ландшафтного парку “Гранітно-степове Побужжя”, з усіма без винятку порогами, островами та скелями, єдиним об’єктом культурної спадщини національного значення “Історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького”. Згідно з пунктом 1-б статті 14 того ж таки Закону слід зареєструвати його як пам’ятку, що за типом своїм є визначним місцем, і належить за класифікацією видів об’єктів культурної спадщини історичних і ландшафтних, що охоплює визнані на сьогодні археологічні пам’ятки національного та місцевого значення.
Цей ландшафт слід внести до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятку національного значення.
Цей історичний ландшафт слід зберегти для дослідження, охорони та вшанування козацької доби історії України та запорізького козацтва, завдяки якому у XVII ст. відродилась Українська Держава, і яка поклала свій відбиток на все дотеперішнє державотворення, зокрема, Прапор, Державний Гімн та Великий Державний Герб України. Зокрема, згідно зі ст. 20 Конституції України герб Війська Запорозького є неодмінним елементом Великого Державного Герба України, який символізує єдність території нашої країни та історичні права нашого народу на Вольності Війська Запорозького. Для Північного Причорномор’я Держава війська Запорізького є єдиним за всю історію державним утвором українського народу, який визначає наші історичні права на цей регіон.
З каталогу пам'яток археології Доманівського району
Стоянки та поселення
27. Стоянка Гард І – неоліт (VI-IV тис. до н.е.), розташована у 3,5 км на південний захід від села Богданівка.
28. Поселення Гард II – буго-дністровська культура (IV-III тис.до н.е.), розташоване у 3 км на південний схід від села Богданівка.
29. Поселення Гард III – буго-дністровська культура, розташоване у 2,5 км на південний схід від села Богданівка.
|
